Показ дописів із міткою Palyviter. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Palyviter. Показати всі дописи

пʼятниця, 19 лютого 2010 р.

Про необхідність зміни православного церковного календаря

Коли християни святкують Великдень?
А коли Різдво?
Відповідь однозначна: згідно з рішеннями перших двох Вселенських Соборів
Великдень святкується у першу неділю,
яка настає після першого місяця-повні,
після весняного рівнодення!
Цього дотримуються всі християнські Церкви.
А от весняне рівнодення католицька церква має 21 березня - цілком відповідає тому, що відбувається у природі й що можна перевірити з годинником у руках :), -
а у Греко-католицької та православної Української Церков, які волочить за собою Російська, весняне рівнодення настає аж 3 квітня! Це жах!
Пора відкинути свою гординю й продовжити служити Істині! Навіть у таких її приземлених проявах.
Тут у православних (ортодоксів) є певна поправка. Можливо, її треба врахувати. Річ у тому, що коли місяць-повня випадає на четвер - суботу, то відразу після заходу сонця земля залита яскравим місячним світлом, що не відповідає написаному в Святому Письмі про розп’яття Христа. Католики в цьому можуть піти назустріч ортодоксам :)

Щодо Різдва - однозначно - правильно святкує католицька Церква.
День Різдва всі Церкви святкують 25 грудня, кожна за своїм календарем.
Але Христос - Світло - народився у найглибшу темінь. Через 8 днів, коли сталося Його обрізання і Він як людина став євреєм, почалася Нова ера. Визирніть через вікно на вулицю 7 січня (25 грудня за календарем Російської Церкви). Візьміть годинник і заміряйте тривалість дня і ночі. Порівняйте з такими ж замірами 25 грудня (12 грудня за російським церковним календарем) - і Ви будете неприємно вражені...
Пора продовжувати служити Істині і перейти на календар католиків, а, правильніше, явищ на зоряному небі!
Хай допоможе нам у цьому Бог!

Примат папи Римського?

Часто у міжконфесійних суперечках звучить як доказ примату папи Римського посилання на те, що, мовляв, він є наступником апостола Петра, на якому Ісус Христос побудував свою Церкву.
Про це, дійсно, сказано в Єванґелії від Матея 16,13-19 (цитую за виданням греко-католицької Церкви "СВЯТЕ ПИСЬМО СТАРОГО ТА НОВОГО ЗАВІТУ, 1988 року видання):
13. Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: "За кого мають люди Сина Чоловічого?" 14. Ті відповіли: "Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків". 15. "На вашу ж думку", - до них каже, - "хто я?" 16. Озвався Симон Петро і заявляє: "Ти - Христос, Бога живого син". 17. У відповідь Ісус сказав до нього: "Щасливий ти,Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. 18. Тож і я тобі заявляю, що ти - Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. 19. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’жеш, те буде розв’язане й на небі". 20. Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він - Христос.
Для того, щоб не спекулювати цим висловом, а зрозуміти глибший його зміст, давайте згадаємо, що Ісус Христос, перш за все, Учитель духовний. І коли Він каже такі слова, можливо, значення їх багато більше? Зверніть увагу, що кількома віршами далі, Він називає того ж таки самого Петра сатаною!
22. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: "Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!" 23. Він обернувся і сказав Петрові: "Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про люське".
Чи може Ісус будувати свою Церкву на сатані?
Відповідь проста: Христос будує свою Церкву не на Петрі-людині (яка буває різною в різних ситуаціях), а на тій твердій вірі, яку проявив Петро в розмові з Христом.
16. Озвався Симон Петро і заявляє: "Ти - Христос, Бога живого син".
Не на Петрі-людині, а на прояву його твердої віри у конкретній ситуації. Бо вже в іншій ситуації Петро-апостол-людина проявив себе недостойно.
Є ще й улюблений учень Христа - Іван, але не треба перетягувати кожному під свою конфесію. Церква Христова - Соборна!

(Із неопублікованих записів: Мандрівний Волхв, 1988 р.)