Про це, дійсно, сказано в Єванґелії від Матея 16,13-19 (цитую за виданням греко-католицької Церкви "СВЯТЕ ПИСЬМО СТАРОГО ТА НОВОГО ЗАВІТУ, 1988 року видання):
13. Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: "За кого мають люди Сина Чоловічого?" 14. Ті відповіли: "Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків". 15. "На вашу ж думку", - до них каже, - "хто я?" 16. Озвався Симон Петро і заявляє: "Ти - Христос, Бога живого син". 17. У відповідь Ісус сказав до нього: "Щасливий ти,Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. 18. Тож і я тобі заявляю, що ти - Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. 19. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’жеш, те буде розв’язане й на небі". 20. Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він - Христос.
Для того, щоб не спекулювати цим висловом, а зрозуміти глибший його зміст, давайте згадаємо, що Ісус Христос, перш за все, Учитель духовний. І коли Він каже такі слова, можливо, значення їх багато більше? Зверніть увагу, що кількома віршами далі, Він називає того ж таки самого Петра сатаною!
22. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: "Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!" 23. Він обернувся і сказав Петрові: "Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про люське".
Чи може Ісус будувати свою Церкву на сатані?
Відповідь проста: Христос будує свою Церкву не на Петрі-людині (яка буває різною в різних ситуаціях), а на тій твердій вірі, яку проявив Петро в розмові з Христом.
16. Озвався Симон Петро і заявляє: "Ти - Христос, Бога живого син".
Не на Петрі-людині, а на прояву його твердої віри у конкретній ситуації. Бо вже в іншій ситуації Петро-апостол-людина проявив себе недостойно.
Є ще й улюблений учень Христа - Іван, але не треба перетягувати кожному під свою конфесію. Церква Христова - Соборна!
(Із неопублікованих записів: Мандрівний Волхв, 1988 р.)
